Коли та як у дніпровських водосховищах з’явилися сонячний окунь та інші риби-вселенці
Проникнення й масова експансія чужорідних видів водних біоресурсів дедалі частіше фіксуються у багатьох країнах світу, зокрема й в Україні. Зростання темпів глобалізації, зміна клімату, фрагментація та деградація середовищ існування водних біоресурсів пришвидшують вторгнення чужорідних видів на нові території за межами їхніх природних ареалів.
Для України з її протяжною береговою лінією та густою річковою мережею проблема поширення інвазійних видів має велике значення, оскільки вони особливо активно розповсюджуються у тих водних системах, де запровадити програми з винищення або контролю надзвичайно складно.
У збільшенні чисельності чужорідних видів водних біоресурсів в Україні значну роль відіграли гідробудівництво та зарегулювання водойм, насамперед р. Дніпро. Зокрема, процес появи нових видів риб у водоймах Дніпровського басейну триває вже понад сім десятиліть. У середній течії Дніпра на початку 1930-х років мешкали 46 видів і один підвид риб та круглоротих. Будівництво Дніпровського водосховища й подальше створення всього дніпровського каскаду суттєво погіршили умови відтворення літофільних риб і спростили структуру іхтіоценозу. До кінця 1950-х років видовий склад рибного населення Дніпровського водосховища скоротився до 37 видів.
Скорочення чисельності традиційних видів спровокувало процес спонтанного саморозселення та подальшої адаптації в зарегульованому Дніпрі окремих представників понто-каспійської фауни з Чорного моря та пониззя Дніпра. Створення Каховського водосховища прискорило ці процеси, і до кінця 1960-х років фауна Дніпровського водосховища збільшилася до 43 видів.
Великі рибоводно-ставкові господарства в басейнах середньої та нижньої течій річок, зони скидання теплих вод ТЕЦ, промислових підприємств і водойм-охолоджувачів стали не лише місцем для низки цілеспрямованих інтродукцій теплолюбних господарсько цінних видів риб і безхребетних, а й надійним прихистком для випадкових вселенців, які потрапили у водойми внаслідок діяльності акваріумістів або як випадковий матеріал під час штучного зариблення об’єктів рибництва. Загалом від початку XX століття до кінця 1960-х років іхтіофауна дніпровського басейну поповнилася 27 видами риб і трьома гібридами.
Сьогодні найбільш розповсюдженим чужорідним видом у басейнах практично всіх річок України є сріблястий (китайський) карась – вид із двостатевими популяціями, який активно освоює низку біотопів як у річкових, так і в озерно-річкових та озерних системах. Поява цього виду пов’язана з його акліматизацією в рибницьких господарствах (як альтернативи тугорослому аборигенному звичайному (золотому) карасю), і станом на 1965 рік його вирощували в рибницьких господарствах 15 областей України. Завдяки високій екологічній пластичності сріблястого карася його потрапляння до природних і штучно створених водних об'єктів набуло характеру масштабної експансії, яка значно прискорилася внаслідок деградації природних оселищ аборигенних видів, більш вимогливих до умов існування.
Із кінця 1980-х років інвазійні процеси в басейні Дніпра набули характеру стрімкої експансії. У середньому та нижньому Дніпрі розпочалося активне саморозселення таких понто-каспійських видів, як атерина чорноморська та бичок жабоголовий. На початку 1970-х років у водосховищах басейнів Дніпра та Дністра зареєстрували випадкового інтродуцента — чебачка амурського, поява якого пов’язана із ввезенням в Україну посадкового матеріалу далекосхідних рослиноїдних риб, а загалом упродовж 1990–1996 років склад іхтіофауни Дніпровського водосховища та його приток поповнився чотирма новими видами.
На початку 2000-х років у Каховському водосховищі рибалки почали регулярно фіксувати екзотичну тиляпію мозамбікську, яка освоїла не лише теплі скидні води ТЕС, а й відкриті ділянки водойми. Упродовж 2002–2016 років іхтіофауну Дніпровського водосховища та його приток поповнили ще п'ять нових видів. Зокрема, у 2002 році з'явився сонячний окунь, у 2005 році — бичок Браунера та кніповичія кавказька, а згодом – ротань-головешка й перкарина чорноморська, яку з 2016 року почали виловлювати рибалки-любителі у верхній ділянці водойми.
Більшість видів-вселенців не лише успішно натуралізувалися, а й продовжують активно поширюватися новими акваторіями – від пониззя до верхів'їв річок. Швидкість розповсюдження бичка-кругляка з Дніпровського до Київського водосховища становить близько 10 км/рік, а чорноморської тюльки – близько 20 км/рік. У річках-притоках і каналах ці темпи ще вищі. Наприклад, сонячний окунь у річці Самара поширюється зі швидкістю понад 30 км/рік, а іглиця пухлощока в каналі «Дніпро — Донбас» подолала 263 км до Краснопавлівського водосховища зі швидкістю 52 км/рік.
Сьогодні фауна риб Дніпровського водосховища та його приток налічує 57 видів і підвидів, що належать до 14 родин. Загалом у складі іхтіофауни дніпровських водосховищ зареєстровано 21 інвазійний вид, зокрема три види (амурський чебачок, сонячний окунь та ротань-головешка), які включені до переліку інвазійних чужорідних видів, що становлять загрозу для всього Європейського Союзу.
Оскільки поява та натуралізація чужорідних видів у прісноводних екосистемах є невідворотним процесом, постійний моніторинг і контроль стану їхніх популяцій залишаються важливими завданнями для збереження екологічного балансу водойм України.
