Лин

Лин (Tinca tinca) – малорухлива донна риба родини коропових. Живе у стоячих водах із замуленим дном, які гарно прогріваються та мають багато рослинності (затони річок, ставки, стариці). Широко розповсюджений у прісних водоймах майже всієї Європи, крім Ірландії, Скандинавії, східного адріатичного басейну і північно-західної Греції, де лин вважається інтродуцентом. В Азії природний ареал пролягає на схід до західного Єнісею. В інших районах Азії є вселенцем.

Свою назву риба отримала через здатність на повітрі «линяти». Спійманий лин вкривається великими чорними плямами внаслідок відшарування від шкіри слизу, що вкриває тіло риби.

Риба може досягати довжини 70 см та ваги 7 кг. Тіло високе, товсте, вкрите густим шаром слизу, луска дрібна. Рот кінцевий, маленький, м'ясистий з маленькими вусиками по боках. Глоткові зуби однорядні, широкі, на кінцях загнуті в гачки. Очі невеликі з червоною райдужкою. Всі плавці закруглені та дуже темні. Черевні плавці в самців помітно довші, ніж у самиць. У бічній лінії від 87 до 105 лусок. Забарвлення риби залежить від якості води, характеру ґрунту та освітлення водойми. Спина темно-зеленого кольору, боки оливкового, а черево - сіре. В річках лин – золотистий, в тінистих лісових озерах – темно-зелений, майже чорний.

Статевої зрілості лин досягає у віці 3-4 років та за довжини 17-18 см. Нерест пізній, починається у кінці травня за температури води 20 C та продовжується до двох місяців в декілька етапів з проміжками, що відповідають часу дозрівання чергових порцій ікри. Самка відкладає дрібну, зеленуватого кольору ікру у чистій слабопроточній воді на підводні частини рослинності. Риби характеризуються великою плодючістю (до 400 тис. ікринок), але переважна кількість ікри та молоді гине з різних причин. Личинки та мальки розвиваються довго й повільно ростуть. Швидкість росту молодих особин залежить від місця проживання: в південних районах вони ростуть та розвиваються значно швидше, ніж у північних.

Лин уникає течії та холодної води. Гарно переносить дефіцит кисню. На зимівлю переміщується в найглибші місця водойми, де може занурюватись у мул. Прокидається ця риба від сплячки у березні – на початку квітня та починає активно харчуватись. Полюбляє личинок комах, черв’яків, дрібних молюсків, залишки рослинної їжі, які видобуває в придонному мулі, заглиблюючись у нього на 7-8 см.

Лин має гарні смакові якості. В деяких країнах Європи м'ясо, печінка та слиз лина вважаються лікарськими препаратами. Великі особини лина через надзвичайну обережність та силу є одними з найскладніших, а отже найбажаніших трофеїв рибалок. Для ловлі великого лина потрібна дуже тонка волосінь (не більше 0,12 мм), дрібні та тонкі гачки. Водночас, снасть має бути дуже міцною, аби витримати велику та сильну рибу. Найкращою наживкою на лина вважається дощовий черв'як.

Довідкова інформація:

Розрізняють два види лина: звичайний і золотий. Звичайний лин – природний абориген українських водойм. Має переважно зеленуватий, із золотим відливом колір.

Лин золотий – штучно виведена порода з лина звичайного. Колір цієї риби варіюється від блідо-золотого до червоного. Деякі види риб мають чорні або червоні плями на боках і плавцях. Це так звані «золоті рибки» серед линів. Розводять їх у штучних ставках виключно з декоративною метою.