Минь річковий
Минь річковий – прісноводна холодноводна риба роду минь з родини миневих, ряду тріскоподібних. Поширений в річках Європи, Сибіру, Північної Америки. В Україні зустрічається в басейнах Сіверського Дінця, Дніпра, Дністра, водоймах Закарпаття, а також в солонуватих причорноморських водоймах.
Тіло риби видовжене, товстувате спереду, звужується і стискається з боків до хвостового плавця. Голова трохи сплюснута, рот великий, зуби дрібні, щетинкоподібні. На підборідді є довгий вусик і по одному маленькому біля ніздрів.
Забарвлення залежне від умов проживання і віку риби: від темно-бурого до жовтувато-сірого, з дрібними світлими плямами. Передній спинний плавець опуклий і короткий, задній низький, видовжений, хвостовий – округлений.
Найбільша довжина тіла 80 см, маса до 4 кг. Зазвичай, 45-55 см за маси 0,5-0,9 кг. Тривалість життя – до 15 років.
Мешкає здебільшого у руслах річок, на ділянках водойм з прохолодною водою та піщано-кам’янистим дном. Вибагливий до якості води і при забрудненні швидко зникає з водойми. Тримається в укриттях під корінням, камінням, у норах чи в глибоких ямах. Найактивніший при температурі води 10°С і нижче. При літньому прогріванні води вище 15°С робиться млявим і впадає у сплячку. Лише з жовтня покидає свої літні пристановища та починає жирувати.
Статевої зрілості досягає при довжині тіла 17-18 см, у віці 3-4 років. Розмножується взимку, з грудня по лютий, зазвичай під кригою при температурі води від 4 до 0°С. Нереститься з настанням сутінок, переважно на піщаних косах. Виметана ікра зноситься течією й осідає у заглибинах дна. Плодючість сягає до 500 тис. ікринок.
Минь річковий – хижа риба з нюховою і тактильною орієнтацією. Харчується переважно вночі. Молодь споживає личинок комах, ракоподібних, ікру інших риб та їхніх мальків, у тому числі й власних. Дорослі особини споживають риб, міног, земноводних, а також ракоподібних, личинок комах, молюсків тощо. Може поїдати залишки тварин, що розкладаються.
Цінна риба, має смачне і поживне м'ясо. Через малу чисельність в Україні є вразливим видом, занесеним до Червоної книги України, в якій відмічено лише 15 його місцезнаходжень.
Причиною зникнення є зміни гідрологічного, хімічного, біологічного режимів водойм, спричинені гідротехнічним будівництвом, забрудненням води, а також надмірний браконьєрський вилов.