Шемая азовська (селява)

Шемая азовська або селява азовська (Alburnus leobergi Freyhof et Kottelat) – риба родини коропових. Поширена у прісних і солонуватих водах басейну Азовського моря, в Україні зустрічається переважно у його північно-західній частині.

Тіло видовжене, невисоке, сплюснуте з боків. Рот кінцевий, косо зрізаний, нижня щелепа дещо виступає вперед. Максимальна довжина тіла сягає 40 см, маса – до 200 грамів, тривалість життя складає близько 5–6 років. Спина темно-сіра або бура із зеленим чи синім відтінком, боки – сіро-сріблясті з зеленим вилиском, черево – сріблясто-біле, плавці – сірі.

Шемая – напівпрохідна зграйна пелагічно-придонна риба. Нагулюється у лиманах, пригирлових і гирлових ділянках річок, суміжних опріснених морських ділянках та в морі. На нерест мігрує в річки. Міграція починається або восени (з кінця серпня – у вересні), або рано навесні (з кінця лютого чи у березні–квітні). Статевої зрілості досягає у віці 2-4 років при довжині тіла самців близько 14 см, самок – 17 см. Розмноження триває з кінця квітня до початку липня при температурі води 15–26°С. Плодючість – до 24 тис. ікринок. Ікра клейка, відкладається, зазвичай, двома порціями на ділянках з чистою водою, швидкою течією і кам’янистим, гальковим або черепашково-піщаним ґрунтом. Після нересту плідники і молодь скочуються в море на нагул. Молодь живиться нижчими водоростями, зоопланктоном, личинками комах, дорослі особини споживають крупний планктон, личинок, дрібних риб.

Шемая азовська – цінна промислова риба, запаси якої дуже скоротилися в результаті гідротехнічного будівництва, забруднення води і ґрунтів річок, надмірного вилову, знищення нерестовищ. Наразі вона фактично зникла з басейну р. Сіверський Донець, а в Азовському морі дуже нечисленна.

З 1994 року занесена до Червоної книги України як вразливий вид. Її вилов на території нашої держави повністю заборонений. Також шемая азовська перебуває під охороною Бернської Конвенції та Міжнародного союзу охорони природи.