Марена звичайна
Марена звичайна (лат. Barbus barbus) - риба родини коропових, яка занесена до списку МСОП, Європейського червоного списку та Червоної книги України. Серед коропових риб марена вважається однією з найсильніших та найхитріших.
Прісноводна зграйна річкова донна риба чистих, руслових частин річок. Вона тримається у місцях з швидкою течією і чистою водою, де перебуває у постійному русі. У зв’язку з цим в неї надзвичайно струнке, майже циліндричне тіло, вкрите дрібною лускою, яка міцно сидить у шкірі. Забарвлення тіла сріблясте, рідко з дрібними бурими цятками. Статевозрілими стають у віці 3-5 років при довжині тіла близько 30-35 см. Спинний плавець високий. Спина в неї темно-сірого кольору, боки - зеленкувато-оливкові або зеленкувато-жовті, черево жовтувате або молочно-біле. Спинний і хвостовий плавці сірі, часто червонуваті, всі інші - рожеві, помаранчеві або червоні, при вершині - сіруваті. Рило видовжене, на кінці верхньої губи є два маленьких вусики. Ще два довших вусики містяться в кутках рота. Вони служать для пошуку їжі на дні річки. Райдужна оболонка очей срібляста або золотиста. Довжина тіла сягає до 85 см, маса 4-6 кг (рідко до 12 кг), тривалість життя - до 15 років.
З 80-х рр. ХХ ст. марена звичайна стала рідко траплятися в уловах. Зникнення типових біотопів відбулось в результаті зміни гідрологічного, хімічного, біологічного режимів водойм, забруднення води, надмірного вилову. В Україні вона зустрічається на перекатах у басейні р. Дунай (пониззя басейну річок Тиса, Прут і Серет), р. Дністер та р. Південний Буг.
Марена, особливо у старшому віці, не збирається в табуни, а постійно тримається у придонній зоні поблизу скель. Ця риба швидкотекучих вод. Тому у водоймах із зарегульованим стоком вона зникає. Тут вона живиться черв’яками, личинками комах, рачками, молюсками, а в присмеркові години виходить на мілкі місця, де споживає рослинні об’єкти. Значні скупчення вона утворює у місцях зимівлі та під час нересту. В нерестових косяках, які складаються переважно з близьких за розмірами особин, їх буває по кілька десятків. Місцями нересту є ділянки річок з кам’янистим дном, швидкою течією і глибиною до 1,2 м. Це здебільшого перекати. Нерест проходить у травні-червні при температурі понад 15 C, закінчується при 20-22 C. Плодючість самок становить від 15 до 100 тис. ікринок. Ікра спочатку приклеюється до каменів, а потім змивається водою і заноситься під камені, де інкубується. Ікру самки відкладають окремими порціями. Личинки і молодь живляться дрібними формами фіто- і зоопланктону та бентосу, дорослі риби харчуються виключно донними організмами: молюсками, черв'яками, личинками і ракоподібними, а також ікрою, дрібною рибою, водоростями та іншою рослинністю. Росте марена досить інтенсивно. Наприклад, у Південному Бузі щорічні прирости її тіла досягають 7-12 см.
Ікра марени помаранчевого кольору, доволі велика і малочисленна. Цікаво, що ікра цієї риби в багатьох країнах Європи вважається отруйною. Однак, думки вчених різняться щодо її отруйності. Марена звичайна дуже живуча риба і навіть якщо її витягнули із води, то вона зможе прожити, лежачи на березі, до 5 годин.
У водоймах України зустрічається марена дніпровська, марена дунайсько-дністровська та марена звичайна.