Севрюга звичайна

Севрюга звичайна (Acipenser stellatus) – один із 17-ти видів прохідних риб родини осетрових та найчисленніший з 5-ти видів роду у фауні України, поширений на півночі Азовського моря, вздовж Криму та у північно-західній частині Чорного моря.

Може утворювати гібриди з двома близькими до неї видами осетрових – стерляддю і шипом. Азовську севрюгу іноді виокремлюють у самостійний підвид.

Має характерну зовнішність з мечовидним рилом довжиною, що становить близько 60% довжини голови. Тіло видовжене, веретеноподібне, невисоке, вкрите п'ятьма рядами кісткових жучок. Вусики короткі, не торочкуваті. За розмірами севрюга поступається іншим осетровим, крім стерляді і шипа. Середня вага її становить біля 7-10 кг, максимальний розмір – понад 2 м з вагою до 80 кг, тривалість життя – близько 30 років.

Верхня третина тіла темна, сірувато-блакитна або, майже чорна, боки білувато- або сріблястосірі, черево жовтувате чи молочно-біле.

Живе постійно у морі, для розмноження заходить у річки. Статеве дозрівання самців настає переважно в 9-12 років, самок – у 11-14 років, при довжині тіла понад 90 см.

Нерестова міграція – з кінця вересня до кінця листопада для озимої раси та з початку березня до початку травня для ярової раси. Нерест – з кінця квітня до середини червня при температурі води 8-15°С і вище, на глибоких ділянках корінного русла із швидкою течією та твердим піщано-гальковим чи кам’янистим ґрунтом. Плодючість може перевищувати 360 тис. ікринок. Ікра донна, клейка. З початком міграції севрюга майже припиняє харчування, яке відновлюється після нересту.

Дорослі особини віднерестившись, скочуються в море для нагулу. Самці можуть залишатися на нерестових ділянках до кількох тижнів, самки – тільки протягом 10-12 днів.

Підросла молодь у віці від тижнів до кількох місяців мігрує у море. Мальки живляться переважно дрібними донними тваринами (червами, личинками комах, ракоподібними та ін.), дорослі споживають рибу, молюсків та крупних ракоподібних.

Севрюга здійснює тривалі кормові міграції, тримаючись влітку на невеликих глибинах, восени та взимку – на глибині до 100 м.

Займає одне з перших місць за кулінарною цінністю. Здавна ніжне, м'яке і корисне м'ясо цієї риби вважалося делікатесом та високо цінувалася ікра севрюги.

Зникнення типових біотопів для природного відтворення, зміни гідрологічного, хімічного, біологічного режимів водойм, з причини гідротехнічного будівництва, забруднення води та надмірний вилов призвели до невпинного падіння чисельності цього виду, що набув статусу вразливий і занесений до Червоної книги України, списків МСОП, Бернської та Боннської конвенцій, CITES та до Європейського червоного списку.