Лосось дунайський
Лосось дунайський або головатиця (Hucho hucho) – вид ряду лосось родини лососевих. Найцінніша риба річок басейну Дунаю, які витікають з Карпат. Він зустрічається на сході Закарпатської області, в середній і нижній течіях р. Тересва і р. Теребля, у р. Тиса, в Передкарпатті – басейнах р. Прут і р. Черемош. Це – одна з найбільших риб гірських річок, довжина якої досягає понад 180 см, а маса – 60 кг. Лосось дунайський вважається реліктовою формою тайменя, раніше широко розповсюдженого у водоймах Євразії. Головатиця належить до ендемічних риб Дунайського басейну з тривалим життєвим періодом – понад 20 років.
Тіло струнке, брускувате. Майже половину великої голови займає широка паща, щелепи мають велику кількість зубів. Опуклі, чітко виражені очі посаджені високо на лобі. Лосось дунайський – хижак, який активно полює на широких плесах. Швидким, блискавичним рухам сприяє характерне розміщення спинного, анального та черевних плавців – вони зміщені ближче до хвоста, лопаті якого дуже широкі. Маскуватись рибі допомагає забарвлення, подібне до кольору дна гірської річки. Воно сіре із зеленуватим відтінком, часто переходить у коричнево-червоне. Боки світліші, черево біле. На спині та боках – чорні плями.
Тримається головатиця поблизу перекатів, мостів, навислих берегів, повалених дерев. У пошуках їжі лосось переходить від схованки до схованки в межах обраної ділянки. Під час небезпеки блискавично зникає. Найсприятливішою для нього є температура води 15-20 С, але при достатньому насиченні її киснем (до 8-9 мг/л) може витримувати температуру до 22 C. На зимівлю спускається до гирл річок та ям, де спокійніша течія, а в період нересту піднімається проти течії, долаючи відстань до 25 км і перешкоди, заввишки понад 1 метр.
Самці вперше починають розмножуватись у 3-4 роки, сягаючи маси 1-2 кг, самки – на 4-5 році життя при масі 2-3 кг. Це риби, завдовжки 50-60 см. Нерест відбувається протягом березня-травня при температурі води 6-10°C. Нерестовищами слугують гірські потоки завглибшки 30-120 см. Тут, на чистому гальковому дні, де швидкість течії досягає 1-1,5 м/с, самиці викопують гнізда – овальні ями. Нерест парний, плідники охороняють територію навколо гнізда, тому вони знаходяться один від одного на відстані понад 70 метрів. Відкладають ікру вночі, невеликими порціями протягом 2-5 діб. Плодючість самок зростає із збільшенням їх довжини, маси та віку. Наприклад, у чотирирічної самиці, завдовжки 59 см і масою понад 3 кг виявлено 7,6 тис. ікринок, діаметром 2 мм, а у восьмирічної, завдовжки 84 см і масою 5,7 кг – 11,4 тис. ікринок, діаметром 5 мм. Діаметр і маса ікринок зростають із збільшенням віку самок. Період інкубації ікринок триває понад місяць.
Личинки довго живуть за рахунок жовткового міхура. Молодь живиться безхребетними, а згодом переходить на споживання риб. Найбільша інтенсивність живлення - восени та взимку. Влітку вона знижується і припиняється внаслідок значного підвищення температури води. Споживаючи переважно малоцінну рибу, молодь добре росте, і на третьому році життя її маса підвищується більш як втричі.
Лосось поїдає таких риб, як: гольян, пічкур, ялець-андруга, ялець. У шлунках шестирічних особин виявляють головня, підуста, харіуса, струмкову форель.
На першому році життя довжина лосося дунайського сягає близько 15 см, іноді й більше. Майже такі самі прирости у довжину спостерігаються і в наступні 2-3 роки життя. Потім темп росту уповільнюється, проте збільшуються прирости маси. На 1-4 році вони становлять від 70 до 760 грамів, на 5-8 – від 1,3 до 2,2 кг.
Причиною зменшення чисельності лосося дунайського є зарегулювання (значна кількість дамб і перешкод, що заважають вільному пересуванню водних організмів) й погіршення гідробіологічного режиму річок (забруднення води, лісосплав, вирубування прибережної рослинності). Головатиця з 1994 року занесена до Червоної книги України як зникаючий вид. Вилов її на території нашої держави повністю заборонений. Також цей вид риби перебуває під охороною Бернської Конвенції, Міжнародного союзу охорони природи та природних ресурсів (МСОП) і Європейського червоного списку. Хоч лосось і знаходиться під охороною, кількість його неухильно зменшується. Зменшується і площа водойм, заселена цим видом. Лише найсуворіша охорона і штучне розведення лосося сприятиме збільшенню його чисельності. На державному рівні відтворенням головатиці займається ДУ «Рибоводний форелевий завод «Лопушно».