Аквакультура по-українськи: лососеві, осетрові, ракоподібні

Сучасний стан аквакультури України описати однозначно неможливо. Проблеми цього сектору рибогосподарського комплексу були закладені ще в дев’яностих роках минулого століття і не вирішені до цього часу: не врегульовано питання права власності на засоби виробництва, орендні відносини потребують суттєвого вдосконалення, не розв’язано проблем у царині соціальних відносин щодо використання сільських водойм для риборозведення тощо. Ці та інші негаразди спричинили стагнацію виробничої сфери, а в комплексі з корупційною складовою змусили весь сектор перейти в тінь.

Водночас ініціативи українського уряду, що запроваджуються в законодавстві про аквакультуру (здебільшого це результати роботи з гармонізації законодавства України із законодавством ЄС), змушують усі зацікавлені сторони переглядати позиції щодо доцільності збереження поточного стану організаційного, технічного й наукового розвитку аквакультури та її подальшого руху вперед. Агресія рф не лише не призвела до «просідання» сектору аквакультури, а й, навпаки, стала певним каталізатором змін, спрямованих на пошук нових рішень. В умовах воєнного стану, руйнування логістики, наслідків кліматичних змін та інших глобальних факторів українська аквакультура веде активний пошук «рецепта» успішного бізнесу.

Всеукраїнський практичний форум «Аквакультура по-українськи: лососеві, осетрові, ракоподібні», який відбувся у Львові, є результатом такого пошуку. Щоб визначити необхідні параметри рентабельності й конкурентоспроможності української аквакультури, потрібен продуктивний діалог між владою, бізнесом, науковцями, споживачами тощо. Організаторам форуму вдалося зібрати в єдиному інформаційному просторі представників влади, рибогосподарської науки, як академічної, так і галузевої, профільних фахівців, власників бізнесу, інвесторів, громадськість і медійників. Також на допомогу українцям у форумі взяв участь потужний європейський десант – представники Німеччини, Литви, Франції та Нідерландів.

Тематика форуму передбачала обговорення проблем і перспектив розвитку вітчизняного лососівництва, осетрівництва та поки що зовсім молодої сфери української аквакультури – вирощування ракоподібних.

Загалом захід пройшов цікаво, нестандартно й корисно. Учасники мали можливість ознайомитися з практичними матеріалами, наданими авторитетними фахівцями української аквакультури за відповідними напрямами. Захід було організовано так, що учасники могли одночасно спілкуватися, налагоджувати ділові контакти й стежити за подіями в конференц-залі. Ділова програма форуму була орієнтована на практичні аспекти ведення аквакультури, зокрема на огляд кращих практик, упровадження інновацій та використання досвіду партнерів і сусідів. У дискусійній панелі модератори робили акцент саме на інвестиційній привабливості напрямів аквакультури, представлених на форумі.

«Попри виклики, спричинені повномасштабним вторгненням рф, зокрема проблемами з енергопостачанням, здорожчанням енергоносіїв та логістичними труднощами, – українська аквакультура продовжує демонструвати стійкість. Цей сектор економіки щорічно підтверджує свою життєздатність, забезпечуючи продовольчу безпеку України у складний воєнний час. Спільні зусилля держави та приватного бізнесу залишаються ключовим фактором для подальшої розбудови сучасної й високотехнологічної галузі», - зазначив Голова Держрибагентства Ігор Клименок.

Чому саме лососеві, осетрові й ракоподібні? Організаторами форуму проведено відповідну роботу з визначення настроїв інвесторів та уподобань споживачів і встановлено сучасний курс розвитку аквакультури – диверсифікацію виробництва. Наразі сфера аквакультури має запит саме на ці напрями рибництва в Україні. Світовий лідер аквакультури – Китай – наразі орієнтується на пошук нових технологій для запровадження нових об'єктів аквакультури з метою розширення асортименту продукції. У країнах ЄС спостерігається тенденція до збільшення виробництва товарів із підвищеною часткою доданої вартості, що мають попит на ринку. Те саме відбувається і у світі. Диверсифікація в прямому (поява нових об’єктів аквакультури) та переносному (впровадження нових технологій, урізноманітнення видів готової продукції тощо) значеннях – світовий тренд розвитку аквакультури.

В умовах українських реалій простежуються аспекти, які пояснюють широкий інтерес аквакультурної спільноти саме до лососевих, осетрових та ракоподібних.

По-перше, лососівництво в Україні пов'язують із вирощуванням райдужної форелі. Це вже традиційний об’єкт культивування українських рибоводів: існують школа, традиції та перспективи розвитку, особливо в Карпатському регіоні. З початку російської агресії – спершу в Криму, потім на Донбасі, та після повномасштабного вторгнення 2022 року – акценти відпочинкового бізнесу остаточно перемістилися на Захід України, зокрема в курортні Карпати. Це забезпечує стабільний ринок збуту протягом року (на відміну від чорноморських курортів із сезонним характером роботи). Крім того, в Україні, як і в усьому світі, стрімко зростає частка міського населення (урбанізація), яке традиційно має вищі доходи, ніж у провінції. Це зумовлює схильність до споживання цінніших і дорожчих видів риби, насамперед лососевих. За рівнем споживання лососевих Україна стрімко наблизилася до таких країн, як Франція, Італія та Німеччина.

По-друге, осетрівництво розглядається українським бізнесом, як і рибоводами ЄС та інших країн Європи, передусім як виробництво чорної ікри (кав'яру). Сьогодні це «чорне золото» аквакультури, яке має значний експортний потенціал і перспективи зростання на внутрішньому ринку. Щодо харчових уподобань українців стосовно м’яса осетрових, то тут бізнесу спільно з державою варто активізувати інформаційно-рекламну роботу. Вирощування осетрових характеризується значною капіталомісткістю, тривалістю циклу вирощування риби та виробництва кав’яру, що певною мірою стримує інвестиційну активність у цьому сегменті аквакультури.

По-третє, ще приблизно 10-15 років тому вирощування раків і креветок в Україні здійснювали переважно з науковою метою; про серійне виробництво не йшлося, а основний акцент робили на місцевих видах раків. За межі лабораторних експериментів справа майже не виходила. Нині напрям креветківництва в Україні демонструє позитивну динаміку розвитку. Згідно зі статистичними даними, у 2025 році обсяг вирощування ракоподібних в Україні порівняно з минулим роком зріс. Зокрема це стосується креветки білоногої та інших видів. Основний напрям реалізації живих, свіжих та охолоджених ракоподібних – сегмент готельно-ресторанного бізнесу.

Загалом українська аквакультура часто повторює траєкторію розвитку з урахуванням сучасних світових трендів. На форумі озвучували можливі напрями подальшого розвитку аквакультури лососевих, осетрових і ракоподібних як в Україні, так і в країнах Європейського Союзу. У дискусійній частині учасники окреслили питання підвищення конкурентоспроможності українських рибницьких господарств та визначили напрями розвитку аквакультури, з урахуванням світових і європейських тенденцій.

Основні орієнтири подальшого розвитку:

- українська аквакультура потребує модернізації та переходу на принципово нові відносини. Ключовим орієнтиром є європейські стандарти з урахуванням дискусій щодо доцільності надмірно жорсткого й громіздкого природоохоронного законодавства;

- через зруйновану енергетику, логістику, кліматичні зміни та інші чинники українська аквакультура потребує державної підтримки – фінансової, технічної й консультаційної;

- пріоритети державної підтримки: аквакультура в РАС, зростання ступеня переробки, реклама продукції вітчизняної аквакультури, експортно-орієнтоване виробництво, виготовлення українських кормів і науковий супровід;

- курс уряду на імпортозаміщення з урахуванням природних і кліматичних особливостей України слід продовжувати;

- стратегія збільшення обсягів продажу та виробництва продукції аквакультури полягає у формуванні ланцюгів доданої вартості, зокрема через розвиток рибопереробної індустрії;

- у перспективі розвиток сучасного українського лососівництва, осетрівництва та вирощування ракоподібних прогнозовано переміщуватиметься в закриті системи. Для розвитку рециркуляційної аквакультури необхідна державна підтримка, насамперед удосконалення законодавства та врегулювання питання вартості електроенергії для роботи РАС;

- товарне креветківництво, за оцінками фахівців, розвиватиметься у великомасштабних комплексах (адже лише так воно може конкурувати з азійськими та американськими виробниками), а для цього необхідні значні інвестиції в цей напрям. Кустарне виробництво креветок має право на існування й довело свою життєздатність, проте його обсяги залишаються незначними та орієнтованими переважно на готельно-ресторанний сектор.

Організаторами форуму вже заявлено про продовження роботи в напрямі розвитку української аквакультури, зважаючи на значний суспільний інтерес до цієї галузі виробництва харчових продуктів. На наступних заходах порушуватимуть актуальні теми для обговорення та пошуку нових рішень.

Відео всеукраїнського практичного форуму «Аквакультура по-українськи: лососеві, осетрові, ракоподібні» можна переглянути за посиланням.