Аквакультура як стратегічний фактор продовольчої безпеки: досвід країн Середземного та Чорного морів

Прибережні громади Середземного та Чорного морів мають багаторічні традиції рибальства, проте сучасні виклики, пов’язані зі зростанням антропогенного тиску на природні популяції риб, вимагають пошуку нових рішень. У цьому контексті аквакультура дедалі частіше розглядається як ключовий союзник, що дає змогу забезпечувати населення поживними продуктами харчування у сталий спосіб, водночас створюючи надійні джерела доходу для місцевих громад. Розвиток цієї галузі базується на тісній співпраці науковців і практиків, а транскордонний обмін досвідом та технологіями стає основою для процвітання регіональних економік.

Яскравим прикладом системного підходу є досвід Марокко, де ще у 2011 році було створено Національне агентство з розвитку аквакультури. Це заклало фундамент для формування потужного сектору вирощування молюсків уздовж узбережжя Середземного моря та Атлантики. Нині у країні функціонує близько 140 ферм, які забезпечують понад 1500 прямих робочих місць, створюючи альтернативні джерела існування для прибережних жителів. Важливою складовою успіху стало залучення технічної підтримки Генеральної комісії з рибальства у Середземномор’ї (ГКРС), що дозволило марокканським фахівцям опанувати нові методи вирощування дрібних двостулкових молюсків, переймаючи найкращі практики італійських розплідників.

Паралельно з цим Румунія стає піонером у впровадженні устричних ферм у відкритих водах Чорного моря. У межах «блакитної трансформації» екосистеми регіону румунські науковці та підприємці реалізують пілотні проєкти зі створення ярусних устричних ферм. Використання японських триплоїдних устриць, які нездатні до розмноження у природному середовищі, дозволяє уникнути поширення чужорідних видів у Чорному морі та гарантує екологічну безпеку. Завдяки близькості дельти Дунаю, багатої на фітопланктон, спостерігаються надзвичайно високі показники росту молюсків, що підтверджує значний потенціал північно-західної частини Чорного моря для розвитку марикультури.

Міжнародна співпраця між Марокко, Італією та Румунією демонструє ефективність регіонального обміну знаннями, зокрема через демонстраційні центри аквакультури ГКРС. Такий підхід забезпечує швидке впровадження інноваційних технологій, знижує ризики для нових виробників і посилює технічний потенціал на місцях. Інвестування у сталу аквакультуру дозволяє не лише диверсифікувати джерела доходів і зміцнювати продовольчу безпеку, а й забезпечувати відповідальне управління водними біоресурсами, що є життєво важливим для майбутнього всього регіону.

Детальніше мовою оригіналу – у матеріалі «Aquaculture, a key ally for food and livelihoods in the Mediterranean and the Black Sea» або в українському перекладі за посиланням.