Рибне господарство є важливим елементом продовольчої безпеки України. Саме тому розбудова ефективних механізмів збереження, раціонального використання водних біоресурсів і сталий розвиток аквакультури визначені пріоритетами державної політики.
Завдяки тривалій і продуктивній співпраці з Європейським Союзом уже прийнято низку законодавчих актів, а також напрацьовано нові нормативно-правові ініціативи з урахуванням положень права ЄС. Вони покликані вдосконалити систему управління галуззю: спростити ведення бізнесу, цифровізувати послуги, посилити боротьбу з незаконним рибальством тощо.
Серед найважливіших документів можна відзначити такі:
- Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів та сфері аквакультури»: запроваджує інноваційні методи управління рибною галуззю, що мінімізують корупційні ризики та спрощують умови ведення бізнесу;
- Закон України «Про забезпечення простежуваності водних біоресурсів та/або продукції, виробленої з водних біоресурсів»: визначає основні правові, економічні та організаційні засади простежуваності водних біоресурсів та/або продукції, виробленої з них, що перебувають в обігу на території України, ввозяться (пересилаються) на митну територію України або вивозяться (пересилаються) з неї;
- Закон України «Про приєднання України до Угоди про заходи держави порту з недопущення, стримування та ліквідації незаконного, непідзвітного та нерегульованого рибальства»: регламентує інтеграцію України до міжнародної системи протидії незаконному, непідзвітному та нерегульованому рибальству;
- Закон України «Про прийняття Україною Угоди про заснування Генеральної комісії з рибальства у Середземномор’ї»: спрямований на забезпечення виконання положень статей 407-409 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, приєднання України до регіональної системи управління Чорноморським рибальством, а також гармонізацію законодавства України в частині раціонального використання та охорони водних біоресурсів в Азово-Чорноморському басейні із законодавством Європейського Союзу;
- проєкти законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації законодавства Європейського Союзу в галузі рибного господарства» (реєстр. № 15040 від 20.02.2026) та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження норм права Європейського Союзу та удосконалення державного регулювання в галузі рибного господарства та сфері аквакультури» (реєстр. № 15040-1 від 03.03.2026): спрямовані на адаптацію українського законодавства до права Європейського Союзу, визначення та удосконалення основних засад державної політики у галузі рибного господарства в частині завдань, цілей і принципів Спільної політики щодо рибальства Європейського Союзу
- постанова Кабінету Міністрів України від 08.09.2025 № 1109 «Про затвердження Порядку функціонування, наповнення та ведення Єдиної державної електронної системи управління галуззю рибного господарства “еРибальство”»: визначає основні завдання, функціональні можливості та компоненти Єдиної державної електронної системи управління галуззю рибного господарства “еРибальство”, а також порядок електронної інформаційної взаємодії з іншими державними електронними інформаційними ресурсами;
- постанова Кабінету Міністрів України від 09.02.2024 № 153 «Про затвердження Положення про моніторинг риболовних суден та Порядку функціонування системи дистанційного контролю риболовних суден»: передбачає удосконалення інструментів контролю за діяльністю риболовних суден та посилення національної системи боротьби з ННН-рибальством;
- розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.05.2023 № 402-р «Про схвалення Стратегії розвитку галузі рибного господарства України на період до 2030 року та затвердження операційного плану заходів з її реалізації у 2023-2025 роках» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.03.2026 № 226-р «Про затвердження операційного плану заходів з реалізації у 2026-2029 роках Стратегії розвитку галузі рибного господарства України на період до 2030 року»: визначають довгострокові орієнтири сталого розвитку рибного господарства в умовах кліматичних змін, спрямовані на зменшення імпортозалежності галузі, підвищення її конкурентоспроможності, створення умов для інвестиційного розвитку та збільшення виробництва продукції з риби й інших водних біоресурсів на основі збалансованості економічних, природоохоронних і соціальних інтересів.
Наразі Держрибагентством напрацьовується низка інших проєктів нормативно-правових актів, покликаних удосконалити механізми управління водними біоресурсами, забезпечити їх збереження та раціональне використання, підвищити якість та ефективність систем контролю рибальства і боротьби з незаконним, непідзвітним та нерегульованим рибальством, створити рівні умови доступу до експлуатації запасів водних біоресурсів, забезпечити розвиток аквакультури, врегулювати питання здійснення любительського та спортивного рибальства тощо.
Зазначеними проєктами нормативно-правових актів планується забезпечити виконання Україною положень Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, зокрема статей 295, 407-410 та 413, а також імплементацію в українське законодавство положень Регламентів ЄС:
- 1380/2013 про спільну політику щодо рибальства;
- 1224/2009 про встановлення контрольної системи Союзу для забезпечення дотримання правил спільної рибогосподарської політики;
- 1005/2008 про заснування системи запобігання, стримування та заборони незаконного, незареєстрованого та нерегульованого рибальства;
- 1379/2013 про спільну організацію ринків продуктів рибальства та аквакультури;
- 762/2008 про подання державами-членами статистики щодо аквакультури.
Окрім цього, у контексті подання Україною заявки на набуття членства в ЄС, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2023 № 189 «Про затвердження Порядку проведення первинної оцінки стану імплементації актів права Європейського Союзу», завершено проведення первинної оцінки стану імплементації в Україні актів ЄС з питань рибного господарства та наразі здійснюється підготовка плану подальшої імплементації цих актів.