Всеукраїнський тиждень права


Враховуючи важливе значення правової освіти в розбудові України як правової держави, вихованні у громадян поваги до закону і прав людини та з нагоди річниці проголошення Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році Загальної декларації прав людини, Указом Президента України від 8 грудня 2008 року № 1149/2008 «Про Всеукраїнський тиждень права» в Україні започатковано проведення Всеукраїнського тижня права щороку в тиждень, що включає 10 грудня – День прав людини.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України  від 26 вересня 2018 року № 681 затверджено План заходів з проведення у 2018 році Всеукраїнського тижня права. Держрибагентством підтримано ініціативу Уряду та наказом Держрибагентства від 01 жовтня 2018 року № 404  затверджено план заходів Державного агентства рибного господарства України, що проводяться у 2018 році в межах Всеукраїнського тижня права.

Організація Об`єднаних Націй 10 грудня 1948 року ухвалила Загальну декларацію прав людини – перший міжнародно-правовий документ, що проголосив основні права і свободи людини. Генеральною Асамблеєю ООН у 1966 році прийнято «Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права» та «Міжнародний пакт про громадянські і політичні права». Ці три документи вважають авторитетним набором міжнародних стандартів прав людини, які дістали неофіційну назву – Міжнародний Білль про права людини.

Вищезазначені документи ратифікувала більшість держав світу, в тому числі Україна, зобов'язавшись тим самим привести своє національне законодавство у відповідність до визначених у пактах вимог.

Основним Законом України імплементовано всі основні положення міжнародно-правових актів з прав людини та визначено систему прав і свобод у всіх основних сферах, передбачаючи, зокрема, громадянські, політичні, економічні, соціальні та культурні права і свободи людини і громадянина. Конституція України всебічно гарантує права і свободи, передбачає механізм їх забезпечення і охорони. Про це свідчить передусім система конституційних нормативно-правових гарантій прав і свобод людини і громадянина, зокрема, юридичної відповідальності за порушення прав і свобод, невідчужуваності і непорушності прав і свобод, їх невичерпності, недопустимості скасування, звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституцією України передбачено цілий ряд істотних прав і свобод людини, таких як право на життя (стаття 27), свобода пересування, вільного вибору місця проживання, право вільно залишати територію України і повертатися в Україну (стаття 33), на інформацію (стаття 34), право кожного громадянина на користування природними об'єктами права власності народу відповідно до закону (стаття 13), право приватної власності (стаття 41), на підприємницьку діяльність (стаття 42), на страйк (стаття 44), на достатній життєвий рівень (стаття 48), тощо. Разом з тим, згідно статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

На відміну від конституцій ряду інших країн, Конституція України закріпила лише ті обов’язки людини і громадянина, які мають принципове значення для забезпечення прав і свобод: обов’язок захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів  (стаття 65), обов’язок неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (стаття 68), обов’язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом тощо.

З огляду на те, що Конституцією України передбачені здебільшого основоположні права і свободи людини і громадянина в загальному вигляді, своє більш широке та конкретизоване відображення вони знаходять у інших нормативно-правових актах.

Реалізація статті 13 Конституції України в частині права користування громадян водними біоресурсами та права власності на них, зокрема знайшла своє відображення в Законі України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» (далі – Закон). Даному питанню присвячено окремий розділ Закону. Відповідно до статті 37 Закону водні біоресурси, що знаходяться у внутрішніх водних об'єктах, територіальному морі, у виключній (морській) економічній зоні України, на континентальному шельфі, є об'єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника на ці ресурси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України та законами України. Стаття 36 Закону регулює питання права користування водними біоресурсами, згідно з якою юридичні та фізичні особи мають право користуватися водними біоресурсами як об'єктами права власності Українського народу відповідно до Конституції України та цього Закону. Крім того, статтею 39 Закону передбачені гарантії і захист прав суб’єктів рибного господарства, а статтею 40 Закону – умови та порядок відшкодування шкоди, заподіяної суб’єктам рибного господарства.

Конституцією України передбачено створення і закріплення дієвого механізму захисту прав і свобод людини. Конституція України юридично ліквідувала всі нормативні перешкоди на шляху до забезпечення прав і свобод людини і громадянина, проголосивши, що норми Конституції є нормами прямої дії і що звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Саме на судову гілку влади, покладається функція захисту конституційних прав і свобод.

Серед механізмів захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні від свавілля державних органів і посадових осіб при здійсненні ними владних повноважень особливе місце посідає інститут омбудсмена.     Статтею 55 Конституції України закріплюється право особи звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини і визначається, що він здійснює парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина (стаття 101). Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів і посадових осіб. Його діяльність доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не скасовує їх і не є підставою перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод.

Поряд з національними гарантіями Конституція передбачила можливість використання і міжнародно-правових гарантій. Відповідно до частини 4 статті 55 Конституції України кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звернутися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом чи учасницею яких є Україна.

Важливим кроком у цьому напрямі стала ратифікація 17 липня 1997 року Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року. З цього моменту громадяни України отримали можливість звертатися щодо захисту своїх порушених прав до Європейського суду з прав людини. До того ж, приєднавшись у 1990 році до Факультативного протоколу до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, Україна також визнала і компетенцію Комітету ООН з прав людини щодо розгляду індивідуальних скарг громадян України на порушення їх прав та свобод, гарантованих цим пактом.

Наближення національної системи захисту прав людини до загальноєвропейської практики надало всім, хто перебуває під юрисдикцією України, право на звернення до Європейського суду в разі порушення нашою державою, її органами, посадовими особами норм Конвенції, положення якої визнані обов’язковими на території України.

Підсумовуючи вищенаведене, можна зробити висновок, що за період своєї незалежності в Україні створена система захисту й забезпечення прав і свобод людини та громадянина, правова основа якої – це передусім Конституція України, нормативно-правові акти національного законодавства, а також міжнародні угоди, укладені Україною. Забезпечення невід’ємних прав і свобод кожної людини має стати основою національної ідеї, яка може консолідувати суспільство і стати підґрунтям для подальшого демократичного розвитку України. Метою економічного зростання та економічних реформ має стати людина, її потреби, добробут та якість життя. Крім того, забезпечення реалізації прав і свобод громадян як складова державного суверенітету України залежить від якості законодавства, розвитку принципів права, рівня правового виховання та правової культури громадян, а також дотримання законодавства органами державної влади.


Читайте також:

  У Держрибагентстві відбувся День відкритих дверей

  Держрибагентство долучилось до Всеукраїнського тижня права

  Заходи стосовно проведення в Держрибагентстві Всеукраїнського тижня права у 2018 році

  Наказ від 01.10.2018 № 404 «Про затвердження плану заходів Державного агентства рибного господарства Україна, що проводяться у 2018 році в межах Всеукраїнського тижня права»

ДЕРЖАВНЕ АГЕНТСТВО РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

Адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 45-а

тел.:+38 (044) 486-62-43, тел/факс:+38 (044) 272-20-32

E-mail: darg@darg.gov.ua

Весь контент доступний за ліцензією Creative Commons Attribution 4.0 International license, якщо не зазначено інше

ДАРГ У СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ

        f y t t